Андрій любка: Дегустація твоєї шкіри (переклад) czyli przekład

Burza komentarzy i szalejący licznik wejść po ostatnich postach pokazuje, że wrzucanie amatorskich przekładów współczesnej ukraińśskiej literatury pięknej okazało się dobrym sposobem na zarżnięcie tego bloga. Jako że chroni mnie to przed zarabianiem grubej kasy na reklamach na stronie, popadnięciem w uzależnienia od drogich trunków i luksusu w ogóle, kontynuuję tę drogę samozniszczenia za pomocą wierszy Andrija Ljubki.

дегустація твоєї шкіри

Ми дихаємо одним повітрям, хоча
Декілька сот кілометрів між нами. Маю надію,
Що ми п'ємо одне й те ж пиво.
Було би краще, якби ми читали однакові книги,
Подорожували в одному напрямку, разом входили у депресію
І виходили з неї, курили одну сигарету на двох,
Спали в одному ліжку: так, як колись.
Мені смертельно набридло кидатися в обійми інших,
Гріти інші руки, дихати іншим волоссям,
Кінчати у презервативи.

Хороша моя, я постійно думаю як ми могли б назвати наших дітей,
Я хочу від тебе дитину, гладити твій живіт, вслухатися
В нього, наче в улюблену музику, хочу зав'язувати
Твої шнурівки і купувати для тебе фрукти, хороша моя,
Я хочу разом з тобою прокидатися і засинати,
Користуватися однією електронною скринькою,
Присвячувати тобі вірші, хороша моя,
Я хочу, аби весь світ вимовляв твоє ім'я.
Я дуже далеко, тобто я майже поруч, тобто я майже в тобі,
Тобто, я — майже ти, я відчуваю, як вибухають
бульбашки твоїх поцілунків -- у мене від цього кровоточать
барабанні перетинки, я знаю, що дегустатори твоєї шкіри
зранку покинуть тебе, - від цього я починаю горіти і пити,
я чую твої стогони -- від цього я перестаю дихати.
Будь зі мною, народжуй мені, дряпай мені спину,
Чекай мене ввечері, розповідай смішні історії,
Клади на мене ногу під час сну, читай мої вірші першою,
Просто будь щасливою разом зі мною.
Ми з тобою неймовірно рідні, бо
Дихаємо одним повітрям.

Degustacja twojej skóry


Oddychamy tym samym powietrzem, chociaż
między nami kilkaset kilometrów. Mam nadzieję,
że pijemy to samo piwo.
Byłoby jeszcze lepiej, gdybyśmy czytali te same książki,
podróżowali w tym samym kierunku, razem wpadali w depresję
i z niej wychodzili, palili jedną fajkę na dwoje,
spali w jednym łóżku; tak, jak kiedyś.
Śmiertelnie mi zbrzydło rzucanie się w inne objęcia,
ogrzewanie innych dłoni, czucie innych włosów,
kończenie w prezerwatywę.

Dobra moja, ja ciągle myślę, jak moglibyśmy nazwać nasze dzieci.
chcę mieć z tobą dziecko, gładzić twój brzuch, wsłuchiwać się
w niego jak w ulubioną muzykę, chcę wiązać
ci sznurówki i kupować owoce, dobra moja,
chcę razem z tobą budzić się i zasypiać,
mieć wspólny mail,
poświęcać ci wiersze, dobra moja.
Chcę, żeby cały świat wypowiadał twoje imię.
Jestem bardzo daleko, czyli prawie obok, czyli prawie w tobie,
czyli – prawie tobą, czuję,
jak pękają bańki twoich pocałunków, od tego
krwawią mi bębenki, wiem, że degustatorzy twojej skóry
porzucą cię, od tego zaczynam płonąć i pić,
słyszę twoje jęki – przez to przestaję oddychać.
Bądź ze mną, urodź mi, drap mnie po plecach,
oczekuj wieczorem, opowiadaj śmieszne historie,
kładź na mnie nogę przez sen, czytaj pierwsza moje wiersze,
po prostu bądź ze mną szczęśliwa.
Jesteśmy niewiarygodnie bliscy,
bo oddychamy tym samym powietrzem.